Маленьке, жовтого кольору, собою стіни проламує. (Джекі Чан)
 

50% населення землі вночі займаються саме цим... (сидять в інтернеті)
 

Ліс шумить, кущі трясуться, що там роблять? (Малину їсть ведмідь)
 

З тугою в очах, з дошкою в руках і по вуха в нещасті. (Мужик з ранку провалився в сільський туалет)

 

—Чоловік приходить на прийом до лікаря.  
— Лікарю, я так хвилююся! Дружина мене зраджує, а роги чомусь не ростуть?  
Лікар:  
— А вони й не повинні рости. Це тільки такий образний вислів.  
— Дякую, лікарю, ви мене втішили. А я так хвилювався, думав, може кальцію в моєму організмі не вистарчає.

— Милий, скажи мені перед сном щось приємне, сердечне…  
— Що саме сказати?  
— Ну, наприклад: "Кохання моє найсолодше!"  
— Кохання моє найсолодше.  
— Скажи ще: "Найдорожчий мій скарбе!"  
— Найдорожчий мій скарбе!  
— А тепер придумай щось сам!  
— На добраніч, люба.

— Я своїх років не приховую. По-моєму, тридцять літ — чудовий вік для жінки!  
— Так, прошу пані! Особливо після п'ятдесяти…

— Де ми, Васильку, будемо жити, як одружимося?  
— Як де? У моїй хаті.  
— А хата у вас під соломою чи під залізом?  
— Під залізом. Ми з батьком ще минулої осені накидали, щоб вітер соломи не розніс. 

Iде селянська, як грiм здорова дiвчина з  мiста додому  i зустрiчає сусiдського хлопця, який теж повертається з ярмарку. Якийсь  час iдуть вони напотемки мовчки. Тодi дiвчина каже несмiло:  
—  Знаєш,  менi трохи  страшно з  тобою одним  у темнотi  далi йти. Хто зна, чи ти менi щось поганого не зробиш...  
— Я тобi щось  зроблю? —  вiдiзвався хлопець. — Та  як же  це можливе? В правiй руцi я несу вила i курку, а в лiвiй цебрик i веду козу на шнурку. Як мiг би я тобi щось зробити?  
— Нiч,  все таки, — сказала  дiвчина, —  ти мiгби вила застромити в землю i до них прив'язати козу, а курку пiд цебрик запхати,  щоб не втекла. Чи то не можливе? 

Один чоловік купує два кілограми цукерок.  
— А навіщо вам стільки?  
— Для моєї тещі, бо вона вчора казала, що за кіло цукерок дала б півжиття, то я купую відразу два.